Революція!

                гавань

сама вона в'юнка і п'янкоока,
із неї кораблі пливуть лілеями на південь,
її в поранні будять три зорі – зелені півні.
де ти знайдеш таку,
де ти таку іще збереш в долоні

вона співає гаряче і мокро,
плечима талими тече із круч солоно.
і цуцик гроном котиться із комиша рудого,
спориш буяє, репається вохра,
акації на головах танцюють,
степ мукає і точить скрушні бивні

Гайдамацький шлях

ні бодян, ні цитрини, ні біле шиття.
ти німуєш у ніч своїм обрисом гострим.
ніч хапає за фари і сиплеться просом.
упускаєш мене – я пливу до межі,
там де скло утинає відбитки нестям
і засмоктує тіні зелені чужі

запиши мене в ноти свої запашні.
я сновида. я – коло навколо двобою.
он жарина під снігом. он грудень сувоєм
розгортається з лісу і наново в ліс.
тільки сосни незмигні тепер впорожні – 
ми проїдемо, глиця попадає вниз

Дзен

милий
а може
то океан гуде
а може 
то тривожно схлипують
темнаві днища

весь наш Чумацький Шлях
крихкий
неначе кришталева чаша
всі наші гострорисі чумаки
пропахлі сірими волами
жують шершаві сірі стебла

милий
а ми ж могли би
сидіти під сосною
цмулити вино
сяйливе і пахуче
як світанок

Великий Луг

Трава-мурава... 

Узялася сном-марою 
слава бойова.

Мацуо Басьо //Микола Лукаш

Твої куряви стужавіли,

горді коні твої німують.

Випий трунку, випий, мій милий.

Горди твої посірені, бавні.

Листопадиш-огниш всує,

соловею-розбійнику славний.

Твої славні квасніють, гуснуть,

гугнявішають сиві гуки

ув озимих твоїх пустках.

Випий зілля, брате, набілу,

хай вертають лошиці на луки,

хай глитають душу зболілу.

~ біжиш, босонога ~

Біжиш, босонога, гірчично-цитринна,

благаєш снігів, поблідлих, як попіл,

щоб ними помити своє замасніле,

спітніле, колись жолудеве волосся

в задимлених балках витьохкує пташшя,

а може то сиво риплять осокори,

а може то ти видихаєш тумани –

а може то ти засіваєш прокльони

біжиш, світломрійна, шипшиною, терном,

сліпма марнотратячи виміри й міри. –

а може то площі розлились озерно,

аби ти упріле волосся омила.

~ доброго ранку, недоєна ~

доброго ранку, недоєна

країно моя задрімлена,

у грудях твоїх охлялих 

солодке горить молоко

горить і гірчить вуглиною,

доброго ранку, невтішена

країно моя розбарвлена,

зоре моя плинка

плине в заовиддя маками,

скрапує цівками білими

звада твоя обвуглена,

зваба твоя лунка

~ моя країна ~

моя країна
порпається тихо
завзято
безупинно
беззмістовно
з петуніями, півнями, півоніями

кричить щодуху
горло надриваючи
затято
негостинно
нелюбовно
про унії, союзи та колонії

мовчить і нидить
наніц би застигла
зажелатинена у липні
в жовтій сухості

танцює данс макабр
з предків тінями
закохана у мальви свині
сині мудрості