~ і що ж із тобою робити? ~

І що ж із тобою робити?
– Тепер, коли гнуться дерева
і Бог посміхається з неба –
як тебе не любити?

Крила змінила світом:
я і дерева, і води.
Я ще не знала свободи –
як тепер не любити?

Тепер, коли гнуться віти,
а ти розчинився і літаєш,
мене просякаєш, тримаєш –
чи варто тебе любити?

То що ж мені із тобою? –
хай все тече, як знає? –
тепер – як дерева схиляють-
ся, щоб шепотіти зі мною?

~ забери мої стомлені очі ~

Забери мої стомлені очі,
Обгорілі тіні візьми.
Я буду, хоч і не хочу.
Я хочу, хоч і слізьми.
Я до болю... ні, до кости,
До безтямства і до жалю,
До шалености і до злости, 
До ненависти я... Спалю!
Укради в мене стукіт півмертвий – 
Все одно він від тебе живе.
Зроби мої спогади стерті – 
Все буде пусте і нове.
Ти усе відбереш і покинеш.
Я хотіла би, щоб ти упав.
Але ти не впадеш, не загинеш.
Зимно. Не маю на тебе прав.
Я боюсь, що залишусь без тебе.
Просто тіні. Ти просто тінь!
Ти знекровив моє небо,
Ти зламав в мені сотні сумлінь.
Я хотіла б, була б, та не можу.
Я б могла, та немає вже сил.
Я собою тебе тривожу?
Не тривожся, я просто пил.
Якби ти був моїм – ні, не хочу – 
Як би я цілувала вуста!
Божевільні і дні, і ночі.
Непотрібні чужі міста.