~ видно було із відстані ~

Видно було із відстані
щік його сірий полиск,
пшеничне волосся, стрижене,
широкі долоні зі збитими
багряних кістяшок курганами
(знервований, пробиває
тендітні стіни картонні),

клав по шість штук арахісин
із жовто-синьої пачки
зі срібним розпатраним боком
до рота, виятреного
густими смолами й словами
несказаними, несказанними.

Сидів сам, на лаві, у виямку,
у міжбрів'ї каштанових колій,
із пакета видобував
пиво, арахіс та музику,
ще до восьмої ранку.

Злизував вдячно з пальців
сіль впереміш із мазутом,
тер лоба, губи, спогади
змордованими рукавами.

Довкруг виринали трави
смарагдовою щетиною,
сміялись роти калюж.

Бентежились вертанням
журавлині вервиці.

Видобував з пакета музику.
Сіль із мазутом злизував.
Із пачки жовто-синьої,
змордованої, небентежної.