~ ми тут вже були ~

ми тут вже були – пам'ятаєш?

ходили по цих кучерявих водах

їли це сонце – скибками, з льодом

ми були тут коли, коли?

тримай мене, серце

тримай моє серце

як зерня

як зернятко

хай росте

мости навперейми зринають із маю

колишуть хвостами

як пави як кобри

травневе проміння гінке та ласе

як спокій

що витікає за обрій

між пліч розтікається

гук і зелень

і потяги сунуть хребтом

вирлоокі

~ маки маки ~

маки мамо маки маки
снива кубляться молочні
у степах ячать жар-птиці
проти ночі

знову повня білолиця
носить зерня зерня ронить
повня червінь сіє заки
не схолоне

і гойдаються опілля
і накочуються зела
і випручується сила
невесела

маки маки мамо маки!
у степах ячать жар-птиці
студеніють темні води
у криницях

повня сіє вовкулаків
снива кубляться молочні
– де іще шукати змислів
проти ночі

рраз! накочуються зела
два! під горло вперто німо
три – стають незмигні стебла
за дверима

~ якби я була бразилійкою ~

якби я була бразилійкою
з гранатовими зіницями
я збурювала би ранки
твої виноградні ранки

я б густо сміялася повінню
об'юшувала тебе лавою
у гриві моїй брунатній
роїлись би знади хижі

та ми живемо у хижі
не чути плачу кастаньєти
біліють мої плесна
на шиї твоїй засмаглій

литки у мене пологі
смокви куняють в серпанку
хижа наша укрита
кіс моїх різнотрав'ям