Наша міліція нас береже

     В нашій країні заведено боятися своїх охоронців. Нашу міліцію, яка нас береже. Це ненормально для нашого народу, але для нашої (себто насправді чужої) країни це цілком. В нашій країні нам не тільки люб’язно дозволено жити і не гавкати, а можна навіть тихцем вважати її таки своєю і чисто для сміху мріяти про своє в ній панування – чим би хахли, мовляв, не тішились…

     Такі сумні реалії, аж такі сумні, що аж нереальні, дісталися нам у спадок від великої Расєї, родіни сланоф і кагебістів у цивільному. Я не надто люблю каву. Але дуже люблю її запах. Ми стоїмо у великій залі з картонними стаканчиками дорогезної вокзальної кави. Десь тут, поряд з нами, ходять вони. Не слони, на жаль. Для нас це вже ранок, а для когось – іще глупа ніч, але вони уже готові. Ми допиваємо запашну (таки запашну) каву з коньяком і їдемо на Майдан.

To Live in Wales

                   Peter Finch

I

У Вельсі жити – це постійно чути

давно обридле вічне мурмотіння

з тих Ділан-Томасівських  ЕЗОПеревтілень

в численних розмаїтих маскуваннях.

У Вельсі жити - це постійно бути

годованим тимсамими словами

разів по шість найменше кожен тиждень,

- Це бути геть задовбаним отими

балакунами-мрійниками з Вельсу,

що геть кудлаті й вічно сіро вбрані.

Демократія

John Tripp

Демократія –

це брязкіт на порозі

приблизно десь о сьомій ранку

й тобі відомо, - це прийшов молочник.

В неділю рано, як могли ми

із нашими дружинами ще спати

кому ж то було грюкати у двері

як не поліції таємній зі Шрузбері.

/ На індустріальних теренах з мішаним населенням /

«Виростали мої квіти,

Мої добрі діти...»

Т. Шевченко

Березневий похмурий ранок.

Скляний спустошений погляд,

Посірілих облич пергамент...

Розкуривши цигарку останню,

Дві неповнолітні повії

Сунуть вулицею безтямно.

Де ви, юнацькі  мрії?!

                                           1997

DOWN the Street

Молодиця – що дівиця.

Та мале хлопча.

- Чимчикує поряд матері

задумливе зайча.

І мовить матір

(не повірите, - схожа

на французьку слов’янку

Nastassie Kinski):

- Січас ми с табой

Гаварім па-рускі.

                                                                   А вапще...

                                                                   наш радной

                                                                   – украінскій.

                                                                     « Скільки див

                                                                     в їх дорослому світі! »

                                                                     Рипить на морозі

                                                                     Сніжний майдан...

                                                                     “Though we’re speaking

                                                                     English, sweety,

                                                                     - French is our

                                                                     native tongue”

                                                                                                 7504 /1996 /

Народе мій!

Народе мій! Як часто...

до Тебе лютою ненавистю палаю!

Н і к о л и   н е   н а в ч у с я,  знаю,

не зможу я... сприймати філософськи

невігласів Твоїх байдужість войовничу

- рабів безпам’ятних,

що наплодив Ти

безліч.

                                             7501 /1993/

Чи прокинетесь?

Сотні, тисячі ходячих шлунків..,

Живете без віри, без мети.

Чи прокинетесь коли, нарешті,

Перед тим, як в безвість відійти?!

7501 /1993 /

~ хвилями-зорями ~

Хвилями-зорями в розмаю,

Душею-облаком до Прави

Десь в світі є праги,

львови, кийови та відні,

далекі і безпотрібні –

для тутешнього раю

Scent saver

Закінчується епоха Риб. Шалена, темна, фанатична, облудна епоха. На білій «Таврії», що їхала перед нами, значок, що позначає цю примару, почвару, оману, цю непереможну міць релігійної твердолобости, цю зашореність, цю химеру Залежности, Улягання і Пригноблення. Схематична синя рибка, а в ній, як матрьошка, така ж, тільки червона. Велика холодна риба риба з’їла гарячу сонячну рибинку. Або так – до розсудливої рибини прилипла нахабна і запальна прилипала. Або ще інакше – маленька рибка з палким серцем витворила навколо себе силою почуттів Великого Холодного Друга. Як би там не було, «Таврії» поступово зникають як вид, а з ними і рибні ознаки.