Винники

Прийди зі мною до води, в зелений безум,
де стиглі хвилі плеснами по горлу водять,
аж млосно й хрипко, і викручує до дна насподі
кошлатий безмір і безмовність безтелесу;

о ні, не йди – там вирви стугонять, як дуди,
і дужий супокій загривками тріпає,
і простопадні тьохкають довкруж дунаї
і ллються вгору, поперек вітрів припнутих,
слова горять і слів уже немає;

але по снах твоїх гарячих крутить кола
солодка оболонь міжгалактичним плесом – 
ходи зі мною до води в зелений безум,
ходи зі мною на розлитий синій голос,
у хміль луни, що попри гори скресла.

Передвоєнна кав'ярня

Течуть вуста у вечір, під столами
перебирає пелени холодні
смеркання раннє, березнева брама,
і вже жінки темнішають так само,
і стоншуються вже жінкам долоні

Ревуть як нурт гарячий і безокий
чоловікам важкі солоні стегна,
і вже дивани цідять білі соки,
і вже стільці наїжені й глибокі,
і виростає липа безберего

І скрапують у кришталеве гілля
стільці й дивани прямовисним боєм,
жінки сухі як нетля й занімілі,
а бильця ждуть і дихають безвільно,
і жужма висне схід з пітьми нагої