Костасе, Костасе, нині немає зими,
нині прозора, яснá на друзки розбивається крига,
нам би на кригу лягти ліктями і грудьми,
нам би лягти і у просинь глядіти і дихати тихо
Костасе, Костасе, нині прийшла зима,
ранок поріс самотою, твердою, як листя мирта,
ось зеленавий місток, ось вже його нема,
ось вже нема берегів, ані весел, ні гирла
