Балам-балам,
гойдається стверділий день,
упало біле неслухняне світло
зі жмень
По кручі біг самотній та стрункий
ранковий ліс
і на краю знічев'я
у кручу вріс
Отак і час –
гарячий як смола –
закрапотить із розбуялих сосен
товстого скла
І соснами вросте попід поріг,
коли зорю рясну
недбало висипатиме зима
у бутлі сну
