Відпусти
ж мене нарешті,
не тримай мене за крила,
не тримай мене в арешті,
не зривай мої вітрила.
Ти ж уже не сушиш
ріки,
просто топиш мого човна,
хвилі пізні, хвилі дикі,
а вода сум'яттям повна.
Ти ж уже не палиш небо,
просто смикаєш за крила...
Ти ж хотів, щоб я – летіла,
відпусти ж мене від себе.
