весна іще гливка як тісто
ще пристає до піднебіння
сльозиться містом
весна іще сира та синя
веслуй між глицею туману
де піднебінням сонце котить
до океану
хапай його за теплі води
весна виснажує і коле
хапай її за жовті пасма
веди додолу
сурми її! аби не гасла
