березень пташком цибатим
пташком цибатим плигає
п'є калюжі торішні
місто
горить зіницями
п'яними зяє окраями
місто цілується з хмарами
сласними хмарами пишними
за хвилю до смерку
допоки ще море
не стало смолистою тишею
шиби
сочаться лимонами
посвіт тече олією
вулицею нетямною
сірою і невтішною
місто мигтить і млоїться
ще мить і
шугне зграєю
щоби ячати березень
з восьмого неба
від кришеня
ще мить і
ніде сховатися
черево міста тоншає
руки твої замислені
з мене зривають вишні
