Шепіт
синій-синій,
між вітами провалля глупі
гудуть бурдоном
З проваль
щебече мокре птаство,
і щебет ляскає калюжі,
стрибає по шовковій твані
Мені б
лягти навзнак,
сотати з неба цівки,
цілувати
О пташе!
понеси мене на крилах
у шепотливі брості,
у хлані,
де хвости птахів – комети,
пташині очі – зорі
