мені здалося,
ми вийшли з одних воріт,
простоволосі,
в зелених сукнях з білими вилогами,
ішли навкіс у білу тишу,
ясминові невісти,
дрімотні наречені платанів,
що німували, як завжди,
здовж Майну
мені здалося,
що вийшли із берегів річки,
що води набрякали і сходили,
мов сонце,
нам лопотіли пелени, як дикі гуси,
оклякли горілиці площі,
а ми згубили десь свої
платанові бовтиці
