з сімома кудлатими псами
по стерні виходжати павою
будуть в'язи нестямні, нечесані,
і опілля, до них прив'язані,
будуть бити сірими плесами
і жар-птиця, настрашена гуркотом,
зроне пір'я, устромить тополями,
і прикинеться вбогою куркою
-
хочеш, я тобі буду осінню –
не намарне ж осикою хльоскала
по плечах надокучним осам,
не намарне ж тумани сіяла
тайкома по степах голомозих
там, де ти причаївся вирієм,
там, де ти причаївся березнем,
стану з вереснем, стану осінню,
по стерні виходжатиму босою
