От, панове, і відбулося. Закінчилися виснажливі передвиборчі місяці, коли вдома вся квартира завалена газетами, бо чоловік кожного дня на наметі, на морозі – по базарах, зупинках, біля маркетів – вигадує нові і нові заохочувальні слова, аби люди брали газети і – читали, щоби вибори таки сталися за наявности вибору; а ці домовляння за те, де зберігати намет, але найбільше нервів – в надії достукатися до – патріотів-таки, вони ж такими себе позиціонують і зі стежки ніби не сходили, але в цю виборчу кампанію потомилися, у кого спина, у кого зуби, у кого робота (або страх її втратити), у кого ремонти, у кого ще якісь душевні драми – агов, де ви?
поснули на печах? – і зараз – вмостившись на диванчиках (слава Богу, спини-зуби вилікувано, ремонт зроблено, дітей нагодовано) ліниво клацаєте по каналах пультом, переглядаючи перші результати екзит-полів – ай-яй-яй, як же так, що ж це тепер, Бандюкович таки?.. – хоча насправді вас це не дивує; а ті інші, звані донецькими, потирають руки, а з ними і моя бабця, хоча теж поки що не вірить, бо Юля може влаштувати ще якісь там майдан, як того разу. В Януковича п’ють «шампунь», в Тимошенко – обурюються, праведний гнів, авжеж, нахабні демакратичні сили тепер проста забав’язані галасувати за Білу Тигрицю. Цікаво, а вона пам’ятає, що Янукович народився в рік Тигра?..
поснули на печах? – і зараз – вмостившись на диванчиках (слава Богу, спини-зуби вилікувано, ремонт зроблено, дітей нагодовано) ліниво клацаєте по каналах пультом, переглядаючи перші результати екзит-полів – ай-яй-яй, як же так, що ж це тепер, Бандюкович таки?.. – хоча насправді вас це не дивує; а ті інші, звані донецькими, потирають руки, а з ними і моя бабця, хоча теж поки що не вірить, бо Юля може влаштувати ще якісь там майдан, як того разу. В Януковича п’ють «шампунь», в Тимошенко – обурюються, праведний гнів, авжеж, нахабні демакратичні сили тепер проста забав’язані галасувати за Білу Тигрицю. Цікаво, а вона пам’ятає, що Янукович народився в рік Тигра?..
А я обурююся і п’ю шампанське з ними обома. Догралися? Донбаський люмпен-пролетаріят, дніпропетровське студентство, галицька інтеліґенція та інші демократи – всі так хочуть, щоби їм давали вільно дихати! А поняття «вільно дихати» вміщує ой як багато і для кожного значить щось своє – а що, 18 кандидатів – це мало, може будемо балотуватися всі, і кожен про своє буде кричати – все одно домовитися за теперішніх умов не можемо.
І я тепер теж цинічно потираю руки. А що, хай би був Янукович. Хай би подивилася богемна «западенська» молодь, яка, здається, не непритомніє у східноукраїнських містечках тільки тому, що це ж екзотика! – на теперішню тутешню «культуру». Хай навіть єлейні російськомовні львів’яни відчують на своїй тонкій задбаній шкурі, що таке демократія, коли обирати колишнього зека в президенти може будь-який пролетарій з ненайкращою генетикою. Хай західноукраїнські інтелектуали з вишуканим акцентом а-ля пані Герман філософствують та саморефлексують, як то є в їхній натурі. А хлопці з ненайкращою генетикою і скляними очима будуть щиритися від радости, що президент «в натурє» їхній і що вони утерли носа (для цього вони знайдуть інші звороти) бєндéрам. А продвинутому дніпропетровському (черкаському, кіровоградському, житомирському чи вінницькому) студентству буде за великим рахунком все одно – а тому що їх навчили так – аби жити, вони не заражені ані філармонічною богемністю, ані ненавистю до культурних буржуїв, вони просто «цивілізовані» (як молодий нахабний «розумник» – антинаціоналіст і антирасист-полікультураліст, з яким довелося спілкуватися пару днів тому), тобто «ліберал-демократи» вищої проби, веселі циніки, або поважні космополіти, або завзяті нігілісти – і кричать: ми не раби! ми самі собі обираємо, як нам жити! і не розказуй нам, коли нам матюкатися і за кого голосувати!
Є боротьба за долю України. Все інше – то велике мискоборство
(Л. Костенко)
А по суті-то вони справді одне і те ж – Яник і Юля. В них різні образи, різні моделі поведінки, але що вони можуть зробити для України? Один мій дуже толерантний знайомий, який боїться диктатур, любить говорити про економіку. Оооо, обидва рейтингових кандидати можуть в цій царині ого-го. То до пенсії перед виборами по 50 чи скільки там гривень додати, то тисячу з совєцьких вкладів повернути. Вона обіцяє прорив, він обіцяє стабільність. Прорив – це коли стратегічні підприємства продають індусам. Стабільність – це коли я не можу зараз поїхати в якийсь там дешевенький Єгипет і потім не зможу теж, хоча насправді мене це не надто турбує. Мене турбують соціальні програми. Демографічні вибухи під гаслом «Хай плодяться алкоголіки!» - здорові фізично, ментально і морально мами народжують по одному, а малолітні хтиві дівчатка – по троє ще до повноліття, а алкоголіки – по троє в будь-якому віці, а пропивають-прогулюють дитячі гроші і ті, і ті. А чи не краще зробити умови праці такими, щоби молода розумна мама, що будує собі кар’єру в закордонній компанії, мала можливість на свої копійки віддати дитину в пристойний садок і була впевнена в тому, що зможе забезпечити і другу дитину теж? Тоді і не треба буде кидати підлітків в їхньому найважчому віці з бабусями, а самим поневірятися по Італіях та Росіях. А лише економіка турбує тільки тих, хто матеріальними благами намагається заповнити духовну пустку. Мене ж турбують навали негрів та монголоїдів, яких ми з вами годуємо, одягаємо, та ще й розважаємо. А може спробуємо ще раз домовитися з Європою про спрощений безвізовий режим? Хай пришлють нам за це ще тисяч 500 своїх почорнених. Слава Богу, ми живемо так погано, що до нас не лізуть, як в Німеччину чи Хранцію. Якщо комусь хочеться видати дочку за англійського рокера, то мені – ні, бо я ТАМ жила, в «раю земному», і знаю, що фізична присутність ТАМ ще не означає «жити по-людськи».
"Національність і релігія для мене не мають великого значення", – казав людожер
(В. Голобородько)
Мовне питання мене, звісно, зачіпає. Воно є таким щемно-дражливим для будь-кого, що починаєш майже фізично відчувати мовну окремішність. Расійську – другаю диржавнаю? А давайте прагаласуїмо, панове галичани, ви що скажете? Може хоч через це вас сіпне і ви прокинетеся від своїх замріяних марень? А ви, сільські вчителі Подніпров’я? А ви, патріотична молодь, яка прокинулась після Майдану? Може таки подивимося на Україну з пташиного лету, а не зі свого півпідвального вікна? – поки ще є, на що дивитися?.. І може тоді відмовимося від непевних ющенків, яценюків, тігіпків, гриценків? Ви від них щось чули про національне кіно? Про цензуру на телебаченні? А про злочини проти нації?
Мій толерантний друг боїться націоналістів, бо боїться диктатури. Ліву диктатуру, імперську диктатуру, шовіністичну диктатуру ми пережили. Наслідки цього плюс наша національна вдача зробили з нас боягузливих рабів. Мій толерантний друг боїться того, що жиду не дадуть більше вести заходи вшанування пам’яти жертв Голодомору! Цікаво, він таки голосував за колегу-економіста Тігіпка? Ну нічого, на другий тур буде вибір – не подобається груба незграбність Януковича? – є ще ачаравашка Тигрюля.
Коли хотять пса бити — палицю за плечима держать
А от в мене вибору нема. Здається, я більше злюся на Януковича, бандита, а тому підтримую Тимошенко. Нніт. Вони однакові, ці двоє рейтингових. Нечесні, підлі, безсовісні, непорядні, тільки вона хитріша, а він уже краще за неї розмовляє українською (!!!). Але в нього – є беззаперечний пункт, через який його так люблять прихильники та зневажають вороги. Це національна політика, тобто, в цьому випадку, – антинаціональна. А в неї цього пункту – нема взагалі. Для мене особисто це значить – два вороги: ворог нахабний, бо відкритий, та підлий, бо прихований. Колишній зек, від якого уявляєш, чого очікувати, і змія підколодна, яка невідомо, з якого боку вжалить. Ну і де тут менше зло?
Кому треба чести позичати, з тим собі не зачинай
А тому я втомлено всміхаюся. Це для того мій чоловік мерз щодня більше двох місяців з газетами, без всякої за те платні, щоби зараз прогаласувати за демакратичні сили, чи за простого донецького парнягу? Хіба для того ми в передчутті дива їздили на Майдан, аби зараз отак себе зрадити? Тому і виходить – голосувати в другому турі за когось – це голосувати не лише проти своєї совісти. Не маю сумніву у правильності обраного шляху, тому стверджую, що голосувати в другому турі за когось з цих високорейтингових– це злочин проти України. Якщо зараз його допустити, то для чого все те, що було попереду?!
