Замість трембіт

                        …і сплітались з плачем сумної трембіти,

            що все ознайомляла далекі гори про смерть…

                                                             Михайло Коцюбинський

мамо,
мені під ноги всівся пес,
забарвлений під мокко,
насторожѝв медові вуха
і до небес завив,
послухай,

мамо,
і рівно половина 
викотилась місяця
брунатно-зеленавого,

хапливим кроком
постать біля банкомату
зірвалась з місця,
зіщулилась,
зашаруділа чеком,

а пес 
світився чистим янтарем
і вив безтямно,
і кришились мекки,

мамо!
який янтарний світ:
у стумі ліхтарів коньяк 
і псові мокрі очі.

зухвало-гожа ніч
і пес

замість трембіт