Нехай
святиться ката мого ймення,
що він мені тобою зшив повіки,
йому підвладні змієшкірі ріки
заглитували в мул мої корені,
хилилася, твоїм вітрам покірна,
кори та коси розстеляла зливам,
побита блискавками, мокра та щаслива,
я реготала, я навіки вірна,
мій кат хапав мене за мої тіні,
ти пив вино під бронзою торшерів,
мій кат зшивав повіки, вікна, двері!!
– Твоїм промінням.
