а у висліді – тільки послід
на порепаній шкірі околиць
розтривожена юнь пахне сіркою
сяє зірка у лобі
ти спинаєшся вгору секвойями
або скорше бамбуками
хтивими
я стелюсь морогом нісенітно
надокучними лащуся
рястами
малювали губи помадами
по задвір'ях шкільних
розмальованих
і скидали шапки у віхоли
щоб опереними
скидатися
і не мерзли
лише трохи щулились
лише хрипко зухвало сум'ятно
тяли всесвіт
лункий і
химеристий
II
а у всесвіті – тільки простір
за околицею ворохобною
пнеться садом старим
яблуневим
поза школами
поза буднями
місто сиплеться листям
яблунь
юність сиплеться
нашорошена
переспілим вітром
і сіркою
III
і не зналося – тільки млоїло
як проріжуться
з гострих лопаток
як проріжуться врешті
крила
як літатимемо
пранебом
– і як місто зряхтиться виром
і осяде
кужелем
тихо
на тонких наших
шиях – намистом
IV
і чи справдиться
чи навариться
те, що кипнем кипіло
подруго
ворогине моя
нелагідна
отаке у нас передрання
отака у нас ніжність
репана
як околиця
– одболіла і
не відбілена
не відмолена
