цей край свої коштовні шати
мочає у Дніпрові води –
і до чола мого оклади
горне.
– Чоло горить.
Це місто рокотить заліззям.
А я ношу його намистом –
а я його ношу, мов перли
чорні.
Не руш! Я вже не йму тумани
тобі стелити, як обруси.
Не муч! Не ваб Дніпровим тілом –
Дніпро загус
довкруж.
