при краї,
де синь і білість
сплітаються вихрами,
глитають лопатями спеку,
де уривається
гаряча рінь,
зміяться тіні,
сухо стогне глиця,
я там ловлю вітри неспілі,
заманюю до рота білі зграї,
у тебе за плечима зяє цнота,
а у мені гуркочуть чорториї
і як віддати,
як себе стопити,
як по слідах твоїх услатися безкраєм
на березі скісного літа?
