Де шукати мені долі кращої,
Ніж земля, де лежать мої пращури?
Б. Мозолевський
чи відпустиш мене тепер
із багряних і синіх змроків,
де степи розляглись на всі боки
аж до щік золотих озер
чи відкриєш мені колись
свою цноту, гірку і стиглу,
чи любити тебе я встигну?
озовись
озирнися з томливих снив,
де переліском з неба висне
то багряна, то синя тиша,
що леткий мироточить спів
де калатає півверби
сухозліттям посеред степу
й дотуляється гіллям літеплим
до губів
