зі своїх зашкарублих днів
раптом бачиш – пальці мов струни,
і по них білий струм суне –
восени
виступають з імли нараз
зсутенілі безкрилі брості –
то бездумна, бездомна осінь
ув анфас
а бездонна жага болить
гірчаками кострищ і ревищ,
а дерева
виступають з імли мимохідь
