Був шторм, і море ходило навколо,
і хмари крутило як срібну таріль,
а білі холодні собі човнярі
лілеї за гребінь тягли суходолом.
Їх ждали хатини обабіч і всюди,
їх ждали на стрісі хрусткі вишняки –
а їм все щетини сміялись шамкі,
і все їм плигали зайці попри груди.
На щогли намотана буря гуділа,
а щоглами стали самі човнярі,
і їхнє волосся пливло угорі,
а їхні сорочки біліли до тіла.
Одному ожина вхопила зап'ястя.
По другого чайки злетілись наспід.
За третім порічковий охкає цвіт,
четвертого хвилі голублять шпичасті.
Їх ждали хатини в росі виноградній,
та вщухла над ранок лише осока –
як чисто гойдалася вишня тонка,
як слались прозоро піски благодатні.
