Всі коханки твої розбрелися,
розточилися віттям і пір'ям –
не сумуй, бо вони були щирі.
Ще ріка не була імлиста,
не хапала вітрища гирлом,
ще русалки німі, покірні.
Ще три дні цьому сну тривати,
ще три дні і чотири хвилини,
і устануть русалки з глини.
В них волосся зі сну зім'яте,
в них долоні од млости теплі,
в них озимий спів, сухоребрий.
Як уп'єшся ними досита,
їм на плечі накинь – літо.
