Як повня потече безмовним морем,
як залоскоче ніч густим єдвабом,
– прийди
Полуденна юга ліпила з мене глека –
із глиці, глини синьої і синьої
води
Я дудоню солоними вітрами,
вохристий серпень сиплеться між пальці,
пече
Як зоряні хвости розвіють спеку,
як гори видихатимуть лисиць рудих
з печер
– прийди, прийди, німуй мене і повни,
як повня потече, течи, тамуй
– розбий мене, – благає тиша човен,
розбий цю ніч і цю вогку ману,
як краби колисатимуть сивини
досвітніх вод
– устигни виліпити власноруч до днини
моє єство.
