І світ наскрізь
гарячий і в'язкий,
як топлений ірис –
крізь янтареві скельця
окулярів.
І кручі
котяться горіхами
під ноги, і небо
застигає патокою
у волоссі спілім.
Колись
мені робила мати
такий смаколик –
клейкий та янтаревий –
з горіхів, печива
й ірису.
Колись
мені ставало сили
клясти цей світ
і вимагати
світла.
Укотре
приймаю жінку на осонні
за матір,
що йде з нічної зміни
додому спати.
