коли небо відзеленіло,
а калюжі на окрай смерку
поповзли і погасли тихо,
ліхтарі уп'ялись у мене
журавлино тягнули шиї,
у поділ надсадно чіплялись
жовтограючим горошинням,
реп'яхами голів опалих
не тривожте мене марно,
он хатини сільські котять
по чорнильній ріці ватри,
он сурмить у темряві потяг,
що із колій скочив у трави
