намалюй мені скелі
але скелі такі, об які
моглося б убитись
намалюй мені хмарочоси
хай пірнають важко і жовто
під опалі повіки неба
хай лягають у твань щоками
і пливуть
і пливуть
німотні
і собі за ними ковзнути
в білі вирви у сірій днині
і черкати скронями скелі
здовж води
здовж зелених раків
розгортати небо і хвилі
упівподиху і тривати
аж допоки настане море
чорне Чорне настане море
і зісподу двори як пащі
кістяними губами тягнуть
шум туманів
хребти мостів
мушлю дзвону із острова
острів
змерзлі буди канатної траси
змерзлих любків у ржавій буді
і мене, із волоссям як вельоном
погамовану, рівну, загоєну
і пустельну як злітна смуга
