трудівники моря солоні й іржаві,
море під ними тріщить і висне,
море тріщить по швах, а мислі
шерхлі й жилаві
десь на обрії пальцями труби
мацають небу лискучі жовна,
і так стає над водами жовто,
так стає любо
трудівники моря сміються, чалапають,
сміх розвішаний, а їх не видко,
ти встаєш від них – біла лебідка
з лускатими лапами
ти устаєш од них струнко і тонко,
шворки сміху мотаєш на горло,
море густе, а луна горне
світ в ополонку
трудівники моря б'ють по халявах,
коли ти, пташка, плетеш гнізда
в рожевих каменях, сичиш зміїсто
на море діряве
де ви, статні, мужні, добротні,
вже ні сміхом не сіє ні журом,
у халявах зотліли амури
напередодні
